Частина третя (перспективна). Розвиток лідерського потенціалу керівника ЗЗСО.
Лідерський потенціал – це сукупність психологічних якостей, які відповідають потребам групи і є найбільш корисними для вирішення проблемних ситуацій її функціонування. Визначає здатність до лідерства – верховенства у стимулюванні, плануванні та організації активності групи. Отже, йдеться про наявність у лідера – керівника освітньої організації наступних навичок і здатностей:
• здатність управляти собою та своїм часом;
• громадянські та суспільно значущі особисті цінності;
• чіткі особисті цілі;
• стратегічне мислення;
• особиста відповідальність;
• орієнтація на постійне особистісне зростання;
• навички вирішувати проблеми;
• креативність і здатність до інновацій;
• знання сучасних методів впливу;
• здатність впливати на оточуючих, переконувати їх;
• уміння навчати і розвивати підлеглих;
• здатність формувати та розвивати ефективні команди.
Асертивна поведінка як характеристика сучасного лідера
Термін «асертивний» походить від англійського дієслова «assert», яке має два значення: 1) стверджувати, заявляти; 2) доводити; захищати, відстоювати (свої права тощо).
Асертивна поведінка виявляється у природній, чесній поведінці по відношенню до себе та довколишніх людей, уміннях і навичках етично допустимого спілкування в конкретній ситуації при поєднанні з упевненістю, позитивною самооцінкою й за обов’язкової поваги до своїх прав і прав інших людей.
До переваг асертивної поведінки (порівняно з агресивною й пасивною) можна віднести:
1) покращення процесів комунікації;
2) прагнення людей до бажаної для них рівноправної кооперації й відповідальності (а не через почуття обов’язку чи страху);
3) прийняття взаємовигідних рішень;
4) максимізацію можливостей для конструктивних стосунків з оточуючими.
Асертивна людина знає свої права та права інших:
• право на незалежність, на успіх, на самотність;
• право бути вислуханим і прийнятим серйозно;
• право одержувати те, за що платиш;
• раво мати права (наприклад, право діяти впевнено);
• право відповідати відмовою на прохання, не відчуваючи себе винуватим та егоїстичним;
• право звертатися з будь-якими проханнями;
• право робити помилки й бути відповідальним за них;
• право не бути напористим, не самостверджуватися за рахунок інших.
Асертивна людина вміє: зберігати самоповагу; постояти за себе; говорити компліменти, хвалити партнера по спілкуванню; приймати компліменти на свою адресу; приймати критику на свою адресу; бути гарним співрозмовником; знаходити рішення, що влаштовують обидві сторони; чітко, ясно, відкрити виражати свою позицію, бажання, потреби; говорити «ні», якщо це необхідно.
Асертивна поведінка протиставляється двом іншим поширеним видам поведінки – пасивній (невпевненій) й агресивній (маніпулятивній). В обох випадках протилежна сторона розцінюється як «супротивник», що переслідує єдину мету – нашкодити. Відмінність між пасивною й агресивною поведінкою полягає лише в тому, що агресивна людина завдає попереджуючих ударів, тоді як пасивна відкрито дає зрозуміти, що не претендує на перемогу.
Частина четверта. Висновки:
Для того, щоб стати лідером, потрібно одночасно працювати у чотирьох напрямках:
1. Розвиток рис особистості, що полегшують лідерську поведінку (упевненість у собі, цілеспрямованість, емоційний інтелект, стресостійкість, тощо).
2. Удосконалення ключових навичок, з яких складається лідерська поведінка (навички комунікації та самопрезентації, прийоми впливу і протистояння впливу, мотивації й самомотивації й т.ін.)
3. Підвищення своєї ситуаційної компетентності, тобто набуття досвіду розв’язання проблем (як професійних, так і міжособистісних).
4. Напрацювання репутації лідера, тобто формування у членів групи уявлення про себе як компетентну, надійну та відповідальну людину, яка завжди готова взяти ситуацію під контроль і «привести команду до перемоги».
Ольга Архипова, заступник директора ЗЗСО 66,м.Запоріжжя.
Адміністратор блогу видалив цей коментар.
ВідповістиВидалити