Чим відрізняється менеджмент в інклюзивному закладі освіти:
1.Зміна акцентів допомоги спеціалістів з дитини як суб`єкта навчальної діяльності на педагогів як надавачів освітніх послуг
2.Організація та сприяння командній взаємодії фахівців, які забезпечують психолого-педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами ): • команда на рівні класу (учитель, асистент учителя, батьки, дитина); • шкільна команда (працівники школи, які долучаються до вивчення особливостей розвитку дитини і подальшого супроводу); • команда підтримки (додаткові фахівці, які не є співробітниками закладу;
3.Створення мережі підтримки як постійної взаємодопомоги всіх,хто працює з дітьми з особливими потребами ,ві школи).
4.Пріорітетність не адміністративних одноосібних рішень, а колегіальних фахових.
А Ви як вважаєте?
Пропозиція щодо тем зустрічей: "Кейс інклюзивного менеджера", "Уміння використовувати ІКТ та інші засоби комунікації, необхідні у процесі управлінської діяльності" (не тільки для інклюзії, але...), "Мистецтво налагодження зовнішніх зв'язків"
ВідповістиВидалитиПропозиції: "Сутність стратегії класного менеджменту для інлюзивного середовища", "Соцально - психологічні риси команди супроводу дитини з ООП в закладі загальної середньої освіти", "Не нашкодити дитині зайвою увагою і визначити "зони допомоги"
ВідповістиВидалитиПропоную як окремі теми: «Створення умов щодо подолання труднощів спільного викладання в інклюзивних класах», «Використання хмарних технологій в роботі над ІПР».
ВідповістиВидалитиАлгоритм оптимального співвідношення цілеспрямованих впливів підсистем, постійний звортній зв'язок.
ВідповістиВидалитиЯк підтримати учителя, який працює в інклюзивному класі. Як уникнути емоційного вигоряння.
ВідповістиВидалитиУчень традиційної школі: для нього навчання – оволодіння знаннями на оцінку –«тобі потім, в житті, знадобиться». Учень з обмеженими можливостями: для нього тривалий шлях (11-12 років) навчання життя – це ВЖЕ, ЗАРАЗ. Інклюзивне навчання, свого роду, обмін досвідом, поєднання досвідів цих двох, несхожих один на одного дітей, підлітків, юнаків, зміна ментальності рівні «Я - ТАКИЙ, ВІН – ТАКИЙ». Замість «ІНШИЙ»
ВідповістиВидалитиУчитель, як носій досвіду традиційної школи і учитель з досвідом освітньої роботи серед дітей з нозологіями – це теж два особливих погляда на свого учня. Стереотипізація досвіду цих категорій спеціалістів неминуча. Тому на етапі зародження і становлення інклюзивної освіти учителю традиційної школи важливі свого роду майстер-класи з учителями спеціалізованих реабілітаційних центрів – так звані професійні «групи зустрічей», де на обговорення – навчання - засвоєння поряд з розумовими аспектами навчання пропонуються комунікативні, поведінкові та інше.
Доцільно і реально в інклюзивному навчальному закладі створення алгоритму моніторингу динаміки розвитку дитини, підлітка, юнака с особливостями (не використовую поняття «обмеженість»). В цьому моніторингу системно і послідовно на протязі всього періоду навчання на партнерських засадах приймає участь • «команда на рівні класу (учитель, асистент учителя, батьки, дитина); • шкільна команда (працівники школи, які долучаються до вивчення особливостей розвитку дитини і подальшого супроводу)»
Інклюзія у спеціалістів традиційних шкіл викликає в свідомості страх, тривогу, заперечення, згоду з відсутністю власного професійного ресурсу у роботі в інклюзивній системі. Але ж відкриття себе як спеціаліста у професійному спілкуванні з учнем «ТАКИМ» - актуальність і потреба сьогодення. Мабуть тому у літературі відносно формування у сучасного вчителя чергової професійної грані - ІНКЛЮЗИВНИЙ ПЕДАГОГ, частіше зустрічається поняття «допомога». Проте мова повинна йти про актуалізацію професійного педагогічного ресурсу, як шляху до професійної зрілості. Обираючи професію вчителя абітурієнт керується ключовим мотивом НАВЧИТИ. Абітурієнт не робить наголос на наявності тих чи інших обмежень своїх майбутніх учнів. Тому поряд із змінами в освіті на Державному рівні відбуваються зміні на професійно-особистісному рівні всіх учасників освітнього середовища. Вони значно повільніші, ніж Державні декларації і закони. Проте саме вони є заставою результату. І це тема для науковців і практиків на всіх рівнях інклюзивно-освітнього процесу.